Джерела Віри у Живого Бога
“Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом — благодаттю ви спасенні! — Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий.” (До Ефесян, 2: 4-8)
У цій статті поведемо розмову про основні джерела з яких черпаємо і плекаємо життєдайну віру в Ісуса Христа, яка разом з Його Благодаттю дарує нам спасіння, повноту життя та духовне зцілення. Дар спасіння ми запрошені прийняти нашою живою вірою у Христа Спасителя. У нашому народі закладена мудрість життя у відомому прислів’ї: “Бережіть віру, як зіницю ока”. Збережемо віру – збережемо життя у Бозі. Втратимо віру – втратимо духовний зміст життя. Віра – це Дар Божий, який потрібно цінувати, берегти, розвивати та ділитись з іншими. Бог дарує кожній людині цей дар віри. Відтак, від кожної особи залежить чи зерно віри, посіяне Господом, зійде на ниві єства людини і дасть плід у служінні. Для всіх нас християн є спільною метою Христа пізнати, Христа полюбити, Христові з радістю серця служити та людині поруч. Здійснення цієї благородної мети дасть нам усім відчуття правдивого людського щастя та радості життя. “Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають. (До Євреїв 11:6) Згідно католицької доктрини основними ключовими джерелами віри є Святе Письмо, Вчення Отців Церкви та Свята Традиція, яка у часі постійно розвивається у різному культурному середовищі.
Святе Письмо: Ісус Христос на початку свого служіння чітко заявив: “Не думайте, що Я прийшов відкинути вчення Закону Мойсея чи пророків. Я прийшов не знищити його, але виконати. Істинно кажу вам, що скільки існуватимуть небо і земля, жодна рисочка хоч однієї з літер Закону не зникне, аж доки не здійсниться все.” Отже, джерелом Божого Об’явлення є Старий Завіт – Eра Закону та Новий Завіт – Eра Благодаті. На Святий Великдень читаємо Євангеліє від Івана: “Закон був даний через Мойсея, а Благодать та Істина з’явилися через Ісуса Христа.” (Івана 1, 17). Саме зі Святого Письма, а не з історичних книг чи інших архівних джерел людства ми дізнаємося про Об’явлення Божої Волі до нас людей та про Сина Божого Господа нашого Ісуса Христа, Спасителя світу та людської душі.
Практична порада. Регулярне читання Святого Письма вживаючи стародавню церковну практику “Lectio Divinа”. Витяг із загального довідника з катехизації та читання Святого Письма. “Церква бажає, щоб у служінні слова Святе Письмо мало першочергове місце. Kатехизація повинна бути автентичним вступом до Lectio Divina, тобто до читання Святого Письма, яке здійснюється під натхненням Святого Духа, який перебуває в Церкві.” Згідно науки Папи Бенедикта XVI у апостольському повчанні Verbum Domini, Lectio Divina поділяється на такі кроки, названі латиною: Lectio (читання), Meditatio (роздуми), Oratio (молитва), Contemplatio (споглядання). Відтак, у результаті зустрічі з Богом у Святому Письмі, ми також покликані до Actio (дії та служіння людині поруч у потребі…).
Вчення Отців Церкви: У православній та католицькій традиціях вчення ранніх Отців Церкви мають великий вплив на формування віри. Отці-богослови зробили значний внесок у розвиток християнської доктрини та тлумачення Святого Письма. Їхні праці та вчення допомагають прояснити та розширити основні принципи віри. Через вселенські собори Отці Церкви викарбували і відшліфували основні постулати віри у Христа звільнивши “зерно” Божого Об’явлення від “полови” різних єрeсей, людського мудрування та поганських забобонів. На даний час ми користуємося Нікейсько-Царгородським Символом Віри, який був оформлений і прийнятий до вірування Отцями Церкви на Нікейськім та Константинопольському Соборах. Символ віри об’єднує, розкриває та подає для нашого розуміння Таїнство Пресвятої Трійці та особливо спасительську місію Ісуса Христа, Сина Божого, Другої Особи Пресвятої Трійці.
Практична порада: Бажано, щоб вірні церкви прочитали, засвоїли та адаптували до щоденного життя основні правди Святої Віри з Катехизму УГКЦ “Христос – наша Пасха” під редакцією Блаженнішого Патріарха Святослава. Саме “Символ Віри” був узятий Патріархом Святославом як структурний стержень для викладу науки катехизму християнської віри у нашому східно-візантійському обряді Київської традиції та благочестя. “Катехизм УГКЦ “Христос – наша Пасха” рoзкриває віровчення у трьох частинах: віра Церкви, молитва Церкви і життя Церкви…Цю єдину спадщину віри, подану у Катехизмі у світлі нашої богословської традиції, ми покликані втілювати у щоденне життя, поглиблювати, плекати та передавати майбутнім поколінням,” – закликає священників та вірних Патріарх Святослав.
Святa Традиція є носієм духовних скарбів, якi дарує вірним Живий Бог y своєму об’явленні через Святе Письмо та Доктрину Церкви. Lex Orandi, Lex Credendi, Lex Vivendi у латинській мові означає, як “ми поклоняємося, так ми віримо, так ми і живемo”. У ранній Церкві літургійна традиція існувала до того, як з’явився загальний Символ віри та до того, як з’явився офіційно затверджений біблійний канон. Ці літургійні традиції та молитовна практика церкви забезпечили богословську основу для встановлення символів віри та канону. Отже, серцевиною у плеканні віри у житті ранньої церкви була літургія і вона залишається такою і по сьоднішній день у житті вірних. Хто занедбує участь у Літургії, у прославі Живого Бога той занедбує плекання своєї віри живої. Також слід зберегти по наших парафіях практику ранньої церкви агапу – збір вірних у дусі любові та взаємної підтримки після Літургії. Свята традиція також охоплює духовно-релігійні практики, ритуали та тлумачення, що передавалися з покоління в покоління. Священне передання розглядається як живий та динамічний аспект віри, що розвивається з часом, зберігаючи при цьому спадкоємність з минулим. Воно включає літургійні практики, символ віри та життєвий досвід спільноти віруючих. Священне передання доповнює та збагачує розуміння Святого Письма та Доктрини Церкви. Ці джерела разом забезпечують комплексну основу для розвою нашої віри, зберігаючи як історичну глибину, так і сучасну актуальність.
У Католицькій Церкві святе передання, ритуали, богослужіння, літургійні служби та практики відіграють вирішальну роль у розвитку та поглибленні віри. Ось як кожен з вищеназваних факторів сприяє розвитку віри. Святе передання стосується вчень та практик, що передаються з покоління в покоління з часів апостолів. Воно доповнює Святе Письмо та вважається життєво важливим джерелом божественного одкровення. Передання допомагає підтримувати безперервність та послідовність у вірі, забезпечуючи історичну та богословську основу, яка керує віруючими у розумінні та житті за своєю вірою. Ритуали – це структуровані дії, що виконуються під час релігійних церемоній, що втілюють переконання та цінності віри. Вони служать відчутним вираженням духовних істин та допомагають віруючим з’єднатися з божественним. Через ритуали вірні переживають Божу присутність та беруть участь у таїнствах віри, зміцнюючи свою духовну ідентичність та відданість. Поклоніння – це акт шанування Живого Бога, що є центральним у житті церкви. Воно включає як особисті, так і спільні вираження віри такі як молитва, споглядання ікон, спільна участь у Святій Літургії. Богослужіння сприяє глибоким стосункам з Богом, заохочуючи віруючих жити своєю вірою у повсякденному житті та плекаючи почуття приналежності до церковної спільноти. Свята Літургія є серцем та духовним осередком життя церковної громади. Літургія забезпечує вірним інтимне спілкування з Богом через слухання і розважання Божого Слова, молитву прослави та Святе Причастя. Літургія залучає наш розум, серце і наші тілесні відчуття через літургійний спів, запах-аромат кадила, красу храму, помазання святим миром чи накладанням рук на голову вірних у час благословення священником. Духовні практики, таїнства, молитви та акти милосердя є також важливими для життя за вірою. Вони пропонують можливості для благодаті та духовного оновлення, допомагаючи віруючим втілювати свою віру в повсякденне життя. Такі практики як сповідь, піст та милостиня розвивають чесноти та сприяють глибшому розумінню Божої любові та милосердя. Святе передання допомагає зберегти, зміцнювати та розвивати віру у Христа Господа у різних часах та культурних середовищах. Свята традиція не є статичною, але радше гнучкою динамічною суттю, процесом, яка вбирає все те, що є корисним для віруючої людини та відкидає те, що може бути перепоною для плекання віри та повноти життя. Патріарх Йосип Сліпий принагідно навчав вірних церкви: ”Збережете традицію – збережете вірy.“
Практична порада: Придбати для приватного вжитку книгу “Пізнай Свій Обряд” о. Юліана Катрія, ЧСВВ. Старатися передати нашим дітям, внукам, грядущим поколінням скарби Святої Віри, обряду та власних вироблених родинних духовно-релігійних практик святкування свят Літургійного Року, особливо Різдва (містерія Святої Вечері, коляда, віншування, тощо) та Великодня (родинне свячене, гаївки, тощо), пояснення практик і обрядів щодо отримання Святих Тайн. Важливим є зберегти, розвивати, поширювати сакральне мистецтво, релігійні гімни та пісні у прославі Бога.
Віра і Зцілення: Святий Павло пригадує нам життєдайну правду, що Ісус Христос є той самий “Вчора, Сьогодні і Завтра і навіки.” (До Євреїв 13, 18) Отже, у теперішньому часі ми можемо просити Христа – Цілителя людської душі і тіла, о ласку зцілення своїх недуг та недуг своїх рідних та близьких. Як у євангельські часи Ісус вимагав віри від тих, хто просив о ласку зцілення, так і сьогодні Христос також очікує від нас віри живої, непохитної у Його здатність зцілювати наші недуги тіла і душі. Акти Ісусового зцілення були виявом Його милосердя, співчуття, солiдарності та опіки до людської гризоти, терпіння, болю внаслідок хворіб та різного роду каліцтв. Ми всі покликані проявляти своє милосердя до тих, хто терпить і бути цілителями як свого власного здоров’я, так і здоров’я своїх рідних та близьких. Суть зцілення не є тільки позбутися хвороби, вади чи каліцтва. Суть зцілення є повернення до повноти і цілісності свого власного єства та повноти життя у родині, церкві та спільноті. Через нашу повної віри молитву, добрий намір, благе, добре слово та добру волю ми можемо творити також діла зцілення та милосердя, коли будемо призивати святе ім’я Ісуса Христа.(У єврейській мові ім’я Ісус звучить Йе-шуа, що означає ЯГВЕ – Бог, що зцілює і спасає). “ Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить…” (Івана 14, 12) Тут хочу наголосити про зцілення, коли кожна мама молиться за своїх дітей, коли кожен із нас молиться за здоров’я свого ближнього, коли кожен душпастир молиться за здоров’я своєї духовної пастви призиваючи святе ім’я Ісуса. “Просіть і буде вам дано, стукайте і відчинять вам, шукайте і знайдете. Що не попросите в Моє ім’я одержите, ” – запевняє нас усіх Христос. (Матей 7, 7-8) Господь бажає, щоб людина співпрацювала з Божою Ласкою і не була пасивною, чекаючи склавши руки на Боже змилування. Ми покликані до співпраці з Божою Ласкою, щоб спасти свої душі, отримати зцілення та бути успішними і щасливими у родині, на роботі та у суспільстві. Святий Августин пригадує нам усім: “Бог, Який створив тебе без тебе, не спасе тебе без тебе”. Тут Августин не погрожує нам, але застерігає і заохочує до співпраці з Божою Ласкою і Волею та заохочує нас бути відповідальними за дар життя і долю нашої душі у вічності.
Сподіваюсь, що кожен із нас знайде час повернутися до основних ключових джерел Святої Віри, якими є Святe Письмo, Вчення Отців Церкви та Свята Традиція, щоб відновити і скріпити нашу живу віру у Живого Бога, який є джерелом нашого життя, здоров’я, зцілення та спасіння. “Хто увірує й охриститься, той буде спасенний. “ (Марко 16, 16).