САМООПІКА У ЗАПОБІГАННІ  ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ: “Ісусова Молитва” – духовно-молитовнa матриця для повноти життя та служіння. (Продовження)

“О, Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного і спаси мене. Скріпи мої життєві сили. Зціли мої недуги. Веди до святості і повноти буття. І даруй життя вічне. Амінь.” 

Перед тим, як перейдемо до розважання про наступні прохання модифікованої Ісусової Молитви – “веди до святості“, “повноти буття”,“і даруй життя вічне” – хочу висловити свої сердечні слова вдячності численним читачам за ваші відгуки та слушні поради щодо важливості запобігання синдрому емоційного вигорання серед працівників різних професій і покликань. Також, запрошую у вільний час прочитати про служіння старозавітнього пророка Іллі, життя якого, зі своїми звершеннями і упадками, віддзеркалює у великій мірі життя кожного із нас, а особливо для нас, душпастирів у священичому служінні. Святий пророк  Ілля пережив у свій спосіб стан емoційно-духовного вигорання. Цей гіркий стан виснаження, переживання та страху за своє життя спричинив глибоку депресію та відсутність бажання не тільки продовжувати служити Живому Богові Ягве та ізраїльському народу, але й навіть жити. “ Вже досить, Господи! Візьми моє життя…”  (Царів 19, 4) – це був крик зраненої душі пророка. Про спасаючу відповідь і пораду Господа Бога пророку Іллі піде мова у заключенні цієї статті. Сподіваюсь, що Господь і нас поверне до повноти життя та служіння після гірких досвідів нашого життя. У Бога наша сила, надія і радість….

 “Веди до святості… “:У цьому проханні ми просимо Господа допомогти у сповненні нашої основної цілі християнського життя – бути Його живою іконою у світі. Це прохання буде для нас постійною пригадкою про дотримання катехитичних вимог християнського життя, а саме: Христа пізнати, Христа полюбити і відтак з радістю серця Христові служити, і людині поруч. Христа ми пізнаємо та досвідчуємо Його присутність у нашому житті перш за все через читання Святого Євангелія, слухання християнської проповіді, участь у Літургії, через молитву та Святе Причастя. Любов до Христа народжується у нашому серці через усвідомлення Його любові до нас через Його кровну жертву на ганебному хресті Голгофти. Бажання служити Христу є виявом нашої вдячності за дар життя та спасіння. Тоді наше свідоме християнське життя буде для Христа, з Христом та у Христі. Дай Боже, щоб ми могли чимскоріше у нашому житті сказати у серці слова Апостола Павла: “Це не я живу, а Христос живе у мені.” (До Галатів 2: 20) Кожного ранку варто пригадувати собі наступну практичну постанову: ставати кращою людиною кожного дня, стреміти до найкращої версії самих себе і накінець христоподібною людиною, тобто живою іконою Христа Господа у світі. Свята Церква через Святі Тайни освячує наше людське єство одночасно у містичний і реальний спосіб. Свята Тайна – це видимий знак невидимої Божої Ласки. Через Святі Тайни Господь Бог уділяє людині частинку свого божества – свою Освячуючy Ласкy.  

 Поради: Коли ми бажаємо бути свідком Христа у нашому житті, стараймось уподібнитись Христу. Христос подав свій автопортрет святості і праведності у Нагірній Проповіді через озвучені блаженства. Стараймось зрозуміти суть кожного блаженства і відтак плекати відповідні чесноти–якості Христа Господа у нашому характері. Тоді ми зможемо думати як Христос, відчувати як Христос і діяти як Христос – дивитися на світ та людей Господніми очима. Загальноприйнятим у християн є добра практична настанова у любих життєвих обставинах – уявити, як би Христос повівся у тій чи іншій ситуації і наслідувати Учителя. У цей момент ми будемо діяти, як христоподібна людина, свідок Христа Господа серед людей, з якими ми живемо, молимося, працюємо і яким служимо. Для нас душпастирів, які покликані служити людям in persona Christi,(в імені Христа) це особливе служінняє одночасновеликою честю та викликом. Зі свого власного душпастирського досвіду можу підтвердити, що коли ми будемо трактувати людей у дусі любові Христової та пошани до людської гідності, тоді наше служіння у церкві і громаді завжди принесе радість і мир, гоїння і благословення.

 “…і повноти буття”: “ Я прийшов у світ, щоб ви мали життя сповна. “ (Іван 10,10) Христос запрошує нас до повноти життя. Ця повнота життя виражається у внутрішній цілісності нашого єства та у гармонії у стосунках з Богом, природою та людьми, з якими ми живемо, молимось, працюємо та проводимо дозвілля. Внутрішню цілісність осягаємо, коли наш розум, просвічений вірою, стремить до правди, коли наше серце сповнене любови до Бога та ближніх, а воля прагне до справедливості. Гармонія у стосунках з Богом випливає з прийняття та сповнення Волі Божої. Божа Воля є завжди доброю і постійною до людини, як любов батька і матері до дитини. Людина, у свою чергу, повинна бути завжди готовою відповісти Богові своєю щирою синівською і дочірною любов’ю та святістю життя. Гармонія у стосунках з нашими ближніми забезпечується дотриманням наступних життєвих моральних принципів: Любови, Правди, Справедливості та Милосердя.  Любов до ближнього бере початок у сповненні основної заповіді Христа Господа – Заповіді Любови. “Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм. Це перша і найголовніша заповідь. Є ще й друга заповідь, подібна до цієї: “Любіть ближнього свого, як себе самого.” (Матвія 22:37-39).  Житття за законом Правди наблизить нас до Христа, який прийшов у цей світ, щоб свідчити Істину. “Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити Iстину.” (Івана: 18:37). Як Христос потерпів за Правду від злих людей, так і ми повинні бути готові потерпіти за правду і у нашому житті. Гірка правда є болючою, але й водночас і спасаючою.“Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними.” (Івана 8:31, 32). Дотримання принципу справедливості означає не тільки боронити свою гідність, права, але й одночасно пошанувати права та гідність наших ближніх. Плодом справедливості є мир і спокій у відносинах – це те що нам найбільше потрібно у довготривалих людських стосунках. Через те, що ми є немічні і недосконалі,  живемо серед також недосконалих людей, нам потрібно виплекати у собі чесноту милосердя – мати миле і співчутливе серце до себе та до наших ближніх і бути готовими до взаємопрощення. Ці вищеозвучені принципи допоможуть нам зазнати повноту життя.“Найкращою прославою Бога – є людина у повноті життя.”  (Св. Іриней) “Оскільки ви прийняли Христа Ісуса як Господа, живіть у єдності з ним. Тримайте своє коріння глибоко в Ньому, будуйте своє життя на Ньому і зміцнюйтесь у своїй вірі, як вас навчили. І будьте сповнені вдячністю.” (Колосянам 2:6-7)

 Поради:  Ми, християни покликані до повноти життя саме у Христі Ісусі. Нашa духовна ціль у житті повинна виявлятися у служінні Христу і людині поруч. Повнота життя у взаємній любові і служінні один одному подарує нам правдивий зміст християнського життя. Наші природні дари і таланти, заповітні мрії і бажання, особистi та професійнi звершення повинні бути зосереджені на служінні Богу і людям пильно сповняючи свої обов’язки у родині, на роботі та спільноті. Саме ревне сповнення своїх обов’язків буде давати нам правдиве і непроминаюче людське щастя. У додаток, ми запрошенні жити у повноті культурного та національного життя. Стараймось читати книги кращих майстрів слова, слухати музику композиторів світового рівня, оглядати і цінувати шедеври і витвори мистецтва у музеях та виставках, тощо. Намагаймось пізнати до глибини віру і духовність, культуру і традицію, історію та буття нашого народу та народу країни  проживання. Це дасть нам відчуття приналежності до чогось більшого, вищого, вічного  і непроминаючого. 

 “…І даруй життя вічне”:Апостол Іван навчає нас: “І коли ми живемо в Бозі, наша любов стає досконалішою. Отже, ми не будемо боятися в день суду, але ми можемо протистояти йому з упевненістю, тому що ми живемо, як Ісус, тут, у цьому світі.” (1 Івана 4:17) Ми, християни усвідомлені до глибини душі про нашу людську смертність та грядущі останні речі: поріг смерті, який потрібно переступити, постання на страшному справедливому суді перед Христом Господом та вічне життя на небесах, як нагорода за праведне життя тут на землі. Раніше чи пізніше ми будемо перед порогом смерті, яка через Христове Воскресіння втратила свою силу і владу над людиною. Христове Воскресіння розвіює страх перед смертю і нам, людям віри, вже не страшно буде переступити поріг до вічності.  Ще за життя ми повинні молити Господа, щоб на страшному справедливому суді Христос проявив до нас грішних і немічних радше своє милосердя, а не справедливий засуд. О, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, Спасителю світу, даруй нам вічне життя, щоб ми всі, душею і воскреслим тілом, зазнали вічний мир, радість і відчуття Божої любови у небесному царстві.

 Сподіваюсь, що видозмінена Ісусова Молитва буде для читача цією природньою молитовно–духовною матрицею для скріплення Живої Віри, повноцінного здоров’я та опірності у запобіганні синдрому емоційного вигорання через здоровий спосіб життя та підтримку з боку родини та спільноти, до якої належимо. Правда і простота є найкоротшою дорогою до розв’язки любої життєвої проблеми, включаючи й гоїння синдрому емоційного вигорання. Правдиво, наше ціле людське єство – тіло, дух, розум (чи інтелект), емоції, соціальні зв`язки – є під безпосереднім впливом феномену синдрому вигорання, якому можна дати раду. Любу недугу легше запобігти, ніж її відтак лікувати. Це і є простота вирішення проблеми. Постараймось виробити на ціле життя ці прості, здорові та тривалі принципи щодо підтримки нашого єства та скріплення опірності до різних викликів, втрат, хворіб та життєвих потрясінь. Ми можемо і повинні дати собі просту пораду на всі випадки життя, а саме: бережім живу віру у Живого Бога, перебуваймо на молитві, пам’ятаймо святі дні святкувати, підтримуймо позитивне наставлення до світу, людей, праці і самих себе. Тоді будемо відчувати позитивні емоції, які є похідними від нашого світогляду. Адаптуймо здорове збалансоване харчування, пиймо достатньо води, яка є джерелом життєвої енергії. Постійно перебуваймо у русі, підтримуймо здоровий повноцінний сон, який відновлює наші життєві сили та просвітлює  розум. І, найважливіше, підтримуймо по наших родинах мир, лад, згоду, взаємну любов і підримку. Ми всі переводимо щонайменше третину свого часу на робочому місці. Якою б обтяжливою не була наша праця, коли ми повертаємось додому, де нас чекають рідні і близькі з відкритими серцями і обіймами, ми знайдемо спокій, розраду, відновлення сил, радість і повноту життя.

 На завершення  нашого розважання повернемось до драматичної історії старозавітнього пророка Іллі. “ Вже досить, Господи! Візьми моє життя…”  (Царів 19, 4) – це був крик зраненої душі пророка. Хто зранив душу правдивого і праведного пророка, який зберіг вірність Живому Богу Ягве, коли ізраїльський народ разом зі своїм царем Ахавом та царицею Єзавель відійшли від Мойсеєвого Закону і почали поклонятися поганському семітському богу Ваалу, богу родючості землі?  Саме цариця Єзавель дала наказ погубити пророка Іллю, за те, що він переміг 450 ваалових пророків та 400 пророків богині  Астарти на горі Кармел, коли  Живий Господь прийняв жертву від Іллі і послав дощ з небес на землю, яка три роки висихала без краплі води. Господь кріпив у вірі пророка Іллю у час посухи – повів його до скритих струмочків біля Йордану та посилав йому хліб через воронів. Дав Іллі силу з небес повернути життя померлому сину вдови, де Господь послав його мешкати у час скрути. І ось пророк Ілля, який повернув назад народ Ізраїля до віри у Живого Бога, змушений тікати від своєї грішної цариці-відступниці рятуючи своє життя у великому душевному розпачі і жалю до себе. Але тут Господь не залишає Іллю у душевній скруті, посилає ангела, який радить пророку добре виспатись, поїсти, попити багато води і сорок днів перебувати на молитві, щоб відновити свої духовні і життєві сили. Ангел веде пророка на гору Хорив де перед пророком мав з’явитись Господь. “Вийди й стань перед Господом на горі. Там проходитиме Господь. Спочатку перед Господом пронесеться потужний вітер, – настільки сильний, що руйнуватиме гори й трощитиме скелі, але не у вітрі Господь. А після вітру буде землетрус, проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ…Після землетрусу з’явився вогонь, але й у вогні не було Господа. А після вогню подув легенький лагідний вітерець…” (Царів, 11-12). Як бачимо Господь явився Іллі не підчас природніх драматичних стихій – бурі, землетрусу чи вогню, але у часі легенького, лагідного, тихого подиху вітерця. У мить зовнішньої і внутрішньої тиші Господь відновлює духовні життєві сили пророка і зразу ставить йому нове завдання. Господь посилає Іллю намастити–благословити нового царя у Сирії та  Ізраїлі і приготувати собі наступника, яким стає пророк Єлісей. Коли ми всі переходимо життєві негаразди, втрачаємо зміст і радість у роботі чи служінні, не впадаймо у розпач, але повернімся у молитві лицем до Господа, за прикладом пророка Іллі. Господь прийме нас у свої обійми, додасть нам сили і натхнення та поведе нас дорогою життя до нових висот і звершень. І знову до нас прийде нова сила з висоти, радість і повнота життя. Амінь.