|
March 20, 2013
Alexandra (Lesia) Jackewych Александра (Леся) Яцкевич
Alexandra was born on March 21, 1913 in Lviv, Ukraine. She is the daughter of Mychajlyna (Lina) and Antin Henryk Tchajkowsky. Both her parents were of German descent from families – (Hoffman, Schick and Wagner) who settled as colonists in Ukraine in about 1750. Both Antin and Mychajlyna learned to speak Ukrainian in their adulthood and became great Ukrainian patriots. They took part in Ukrainian social life in Lviv, joining many cultural organizations. Lesia’s father was a painter, and among their close friends were the painters Novakivsky, Trush and Gets. Lesia and her siblings were active in Ukrainian life by joining Plast and student organizations. Professionally, Lesia’s father was director of the Lviv freight railway station and after declaration of independence in 1918 he was instrumental in providing transport for Sichovi Striltsi, an act for which the Polish state later imprisoned him in the political concentration camp in Dombie for one year where he also met the later eparch of Ukrainians in America, Metropolitan Bohachevsky. At the time, Lesia was seven years old and along with the family, suffered considerable hardships.
While visiting her paternal uncle in Stryj, Lesia met Lev Jackewych, a young Lviv Polytechnic engineering student at a sports match. In 1936, Lesia married Lev and they moved to Radom in Poland where Lev received his first job as head engineer in the state pulp industry, still a large concern even in today’s Poland. There, in 1938 Lesia gave birth to her only daughter, Motria. With the onset of war, the family moved back to Lviv in 1942 where Lev assumed a post of instructor at the Lviv Polytechnic Institute. With the approaching eastern front in 1944, the family emigrated first back to Poland, then Slovakia and eventually Linz, Austria and the Displaced Persons Camp in Berchtezgaden, Bavaria (1946-49). Along the way, the family was subjected to many difficulties and tribulations, as in Slovakia, where they often came under harassment and sniper fire from Russian partisans.
Fearing possible upheavals in Europe, the family decided to emigrate further away and Lev applied to Iran and Iraq where the oil industry required engineers, as well as, Ceylon and Argentina. Lesia feared these ventures, and eventually, Lesia’s close friend who was born in the US, but raised in Ukraine, sponsored the Jackewych family to immigrate to America. Thus, Lesia and her family arrived by steamship in Boston on April 24, 1949; traveled by train to Chester, PA where her sponsor friend lived and shortly thereafter settled in Philadelphia, PA. Lesia lived there with her family for the next 43 years, actively participating in Ukrainian social life. She was active in Soyuz Ukrainok, raised her daughter, Motria and supported her husband, Lev in his activities who was a cofounder of the Ukrainian Engineers Society and its head in Philadelphia, an active member of the Lypinsky Institute, founder of an Ukrainian literary club, columnist for Svoboda on life and technological topics, as well as, professional engineer for Westinghouse and later the US Navy.
In their advanced years, Lesia and Lev moved to Rhode Island to be with their daughter Motria. They joined and were active members of Christ the King Ukrainian Catholic parish in Boston also enjoying their participation in activities of the Harvard Ukrainian Research Institute and other social events of the Ukrainian community. They were generous contributors to Ukrainian causes like HURI, Mohylanska Akademia, UCU, The Ukrainian Museum, Ukrainian Relief Fund (ZUDAK), professional societies and their parish. Lesia’s husband, Lev passed away in 1996 and Lesia continued her community involvement to the present day as member of Ukrainian Women Association, Branch 43 (by now, for a total of 63 years). Throughout their life, both Lev and Lesia were active in Ukrainian communities, first as students in Lviv, later in Radom and again in Lviv. They continued their active involvement throughout their years in Diaspora, as well.
Prepared by Motria Holowinsky – daughter of Alexandra ( Lesia) Jackewych
Леся Яцкевич народилася 21 березня, 1913 року у Львові в родині Михайлини з Салюків і Антіна Генриха Чайковських. Антін Чайковський був директором вантажної колійової стації. Обоє, Антін і Михайлина походили з роду німецьких кольоністів (Гофман, Шік і Ваґнер). Української мови навчилися уже в дорослому віку та стали ревними українськими патріотами. Підчас визвольних змагань, Антін, як директор колійової стації, придбав поїзди для Січових Стрільців на переїзд в Україну. За це польська влада посадила його пізніше на рік ув’язнення в політичному концентраційному таборі „Домбє.” Тоді Лесі було сім літ і це був тяжкий час переживань родини Чайковських.
Опісля, Леся виховувалася в теплому родинному кружку з двома братами і старшою сестрою в атмосфері культурного життя. Лесі батько був малярем і великим приятелем Новаківського, Труша і Лева Ґеца з якими пов’язані численні спогади Лесі юності. Це оточення мало великий вплив на її розвиток і вона, як гімназистка, активізувалася в українських студентських організаціях і Пласті.
В тридцятих роках, відвідуючи свого стрийка в Стрию, Леся на спортовому мечу познайомилась там з молодим студентом Львівської Політехніки, Левом Яцкевичом. Вони подружилися 1936 року і виїхали до Польщі, замешкавши в Радомі де Лев зайняв посаду як головний інженер державних лісових заводів. Там, 1938 року народилася їм донечка, Мотря. Після німецької окупації Польщі, родина повернула до Львова 1942 року де Лев зайняв посаду інструктора механічної інженерії на Львівській Політехніці. З наступаючим східним фронтом, весною 1944 року, вони виїхали на еміграцію, з першу назад до Польщі, пізніше на Словаччину, Австрію і після закінчення війни, Баварію де на час (1946-49) осіли в таборі біженців у Берхтесґадені. В дорозі мандрування на захід, Леся з родиною пережили багато труднощів і небезпек, як у Словаччині де вони були під постійною загрозою і обстрілами від російських партизан.
Непевна повоєнна політична ситуація в Европі, стала причетною до бажання дальшого переселення, можливо до Аргентини або Цейлону чи навіть до Іраку і Ірану де з розвитком оливної індустрії була потреба інженерів. Леся дуже боялася таких задумів і на щастя, родина Яцкевичів одержала спонсорство на виїзд в Америку від Лесеної приятельки яка була роджена в Америці, але виховувалася разом з Лесею в Україні. Так, 1949 року, Леся з родиною імігрували в Америку де весною 1949 року причалили до Бостону і переїхали в Честер, Пенсилванія до Лесі приятельки. В короткому часі, родина осіла у Філядельфії, Пенсилванія де прожили 43 роки і в повності включилися в життя української громади. Лев працював як інженер у фірмі Вестінґгавса, а опісля для американської воєнної флоти. Крім того, в українській діаспорі, був спів основником Товариства Українських Інженерів Америки та довголітнім головою його Філадельфійського відділу, основником і провідником літературного клюбу, голова спортивного товариства „Тризуб,” активним членом Інституту Липинського і співредактором часопису „Свобода” де дописував протягом 23-ох років періодичну колонку „Життя і Знання.” Леся тоді удавалася в громадській праці як активна членка Союзу Українок Америки, виховувала доню Мотрю і піддержувала мужа, Лева, в усіх його заходах.
В старшому віку, Лев і Леся переїхали на співжиття з донею Мотрею в Ровд Айланд. Там вони включилися в життя української громади Бостону, стали постійними членами церкви Царя Христа та учащали на програми Гарвардського Українського Дослідного Інституту, а Леся зокрема брала і до сьогодні бере участь в діях Бостонської громади. Офіційно, вона залишилася членом 43-того відділу СУА у Філяделфії де почала свою активність і постійну приналежність уже шістдесят три роки тому. Протягом всього часу, Лев і Леся були жертвенними спонсорами ГУРІ, УКУ, Освітнього Культурного Центру у Філадельфії, своїх парафій та громадських організацій. Лесі муж, Лев, відійшов у вічність 1996 року, а Леся продовжує фінансову підтримку українських організацій, зокрема Український Музей в Ню Йорку, Могилянську Академію, Добродійний Фонд ЗУДАК-у та різні громадські і церковні проєкти. Леся і тепер, на сотому році свого життя, учащає в діях Союзу Українок, парафії і громади.
Підготувала Мотря Головінська – донька Александри (Лесі) Яцкевич
Грамота вiд Патріарха Святослава Greetings from Patriarch Sviatoslav
Вітальна грамота від владики Павла
Лист - привітання від владики Павла
Лист - привітання від о. д-ра Петра Ґаладзи
Вступне привітальне слово о. д-ра Ярослав Налисника
Програма вечора - гостини у честь Александри Яцкевич
|
