“Блаженні голодні і спраглі праведності, бо вони наситяться.” (Матей 5:6)
Озвучуючи це блаженство у своїй Нагірній Проповіді Ісус Христос закликає нас усіх до праведності і одночасно дає обіцянку, що ми зазнаємо пережиття великого задоволення від святості нашого життя. Христос вживає слова “голодні і спраглі”, які несуть у своєму змісті життєві імпульси щодо виживання людини, а особливо у пекучій пустелі Палестини. Господь обіцяє голодним та спраглим за правдою, справедливістю і любов’ю, що вони наситяться, подібно до того, як голодні і спраглі задовiльняють їжею й питтям свою спрагу і тим підкріплюють свої життєві сили. Праведники одержать, як нагороду за богоугодне життя, Благодать з висоти та насолоду від святості життя. Посідання цього блаженства у нашому житті є своєрідною кульмінацією і плодом всіх наших старань у заховуванні всіх інших блаженств. Бути праведним і святим означає наблизитися то того морального ідеалу христоподібної людини. Бо тільки Христос є святим і праведним, який у повноті віддзеркалює святість Бога Отця. “Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені.” (Іван14:11) Отже, відгукнімся на запрошення Господа жити праведним, святим, богоугодним життям. “Шукайте перш за все Царства Божого та Його праведності, а все інше вам додасться.” (Матвій 6:33) Наші власні життєві шляхи без Бога можуть привести нас до багатьох помилок, руйнування, розпачу, пустоти, болю та непотрібного стражданння. Єдиний шлях до правдивого щастя, задоволення та радості — це праведно жити згідно з досконалими та корисними законами Живого Бога. У цій статті торкнемося розуміння святості у Старому і Новому Завітах та практичних порад, як виплекати у нас самих чесноту праведності. Також розважимо про вияв біблійної праведності у Божих чеснотах Любові, Правди і Справедливості.
Праведність у Старому Завіті
“Праведний Господь, любить правду, до праведних звернені очі Його.” (Псалом10:7) Поняття праведності у Старому Завіті грунтовно відрізняється від поняття праведності чи законопослушності у секулярному сучасному контексті. У Старому Завіті Бог Ягве представлений людині як Святий і Праведний. Божа праведність, вірність та справедливість була особливим даром для вибраного ізраїльського народу, незважаючи на його прогрішення. Бог любить недосконалу людину безумовною любов’ю, так як мати чи батько любить свою дитину незважаючи на її вибрики. Бути праведним у Старому Завіті означало ревне заховування юдеями Закону Ягве, який заклав заповіт/угоду з цілим народом Ізраїля. Праведною людиною в Ізраїлі була людина, яка прославляла Бога Ягве, зберігала свій внутрішній мир та берегла цілісність громади. Юдеї були покликані зберігати Закон Мойсея та додатковий моральний кодекс святості. Праведність або святість життя юдея була мірилом заховування морального закону, ґадош. Старозавітний закон святості, ґадош, був нав’язаний єврейському народу з метою допомогти їм наслідувати Ягве в Його святості. Дотримуючись норм ґадошу, ізраїльтяни змогли створити та підтримувати належний порядок у своєму повсякденному житті, що вело їх не лише до святості, але й до здоров’я. Закони святості можна вважати основою цілісної моделі здоров’я. Їхня мета полягала в тому, щоб навести порядок у житті Ізраїлю перед Богом і продемонструвати, як можна досягти та зберегти здоров’я для особи та спільноти. Принцип, що “святість дорівнює здоров’ю” пронизував усі виміри їхнього існування: фізичний, соціальний і духовний. Домінуючою темою Старого Завіту щодо здоров’я є профілактика разом із санітарією. Ягве пообіцяв єврейському народу, що якщо вони виконуватимуть його заповіді, вони будуть захищені від хворіб, майже за принципом “Quid pro quo”. У книзі Вихід ми читаємо: “Якщо ти будеш уважно слухати голосу Господа, Бога твого, і робитимеш те, що праведно в очах Його, якщо будеш дотримуватись Його заповідей і виконуватимеш усі Його постанови, то Я не наведу на тебе нічого, від хвороб, нанесених на єгиптян, бо Я Господь, що зцілює вас.” (Вихід 16, 26). Дійсно, біблійні закони про здоров’я допомагали ізраїльтянам уникати багатьох інфекційних захворювань і запобігати розвитку епідемій. Наприклад, ізоляція хворих і карантин були критичними заходами для припинення поширення інфекційних захворювань, таких як лепра. Санітарні процедури проти прокази в книзі Левітів були, мабуть, першим профілактичним гігієнічним розпорядженням щодо інфекційних хворiб і смертельних епідемій в історії людства. В книзі Левітів є припис щодо щоденного харчового раціону, який також допоміг євреям запобігти шлунково-кишковим захворюванням. Дотримання моральних норм сімейного життя запобігало поширенню венеричних захворювань. (Буття 2:24) Єврейський народ суворо дотримувався законів Левітів, які забороняли будь-які сексуальні стосунки поза шлюбом. (Левіт, 18, 22; 20, 10-16). Заохочення бути бадьорим і радісним, ймовірно, запобігло деяким серцевим і психічним захворюванням, таким як депресія. “Веселе серце чинить добро, як ліки” (Притчі, 17, 22). Звичайно, через слабкість людської природи не всі ізраїльтяни дотримувалися закону святості, ґадош. Закон Божий може тільки запрошувати людину до праведності, але не може зробити людину праведною. Те саме стосується здоров’я. Найкращі лікарські приписи можна призначати, але неможливо ними лікувати без посвяти самої людини у сповнюванні даних приписів. Таким чином, у Старому Заповіті праведність юдеїв випливала із благодаті Бога Ягве, а сповнення закону святості, ґадош, вела до повноти життя, шалом. Прослава та хваління Бога, радість і смиренність у сповненні закону святості – ось основні вияви праведності єврейської віри.
Праведність у Новому Завіті
“Ви повинні відновитися в ваших серцях і розумі, та “зодягнутися в нового чоловіка”, який був створений у подобі Божій і відрізняється праведністю й святістю, що йдуть від істини. Будьте добрими й співчутливими одне до одного. Прощайте одне одному, як Бог простив вам в Христі.” (До Єфесян 4:23-24, 32). Слід наголосити, що найбільш завзятим апостолом, який закликав до праведності та святості у Христі Ісусі був, звичайно, Верховний Апостол Павло. Єврейський фарисей Савло стає Павлом після свого чудесного навернення самим Христом по дорозі до Дамаску, коли гонився за першими християнами. Після свого навернення, як знавець Закону Мойсея, Павло чітко збагнув, що прийшов час прирівнювати і одночасно вирівнювати своє життя вже не до зразка святості і праведності таємничого старозавітнього Бога Ягве, але до новозавітнього Ісуса Христа, Богочоловіка, Сина Божого, Святого і Праведного. Павло вживає вираз “зодягнутися y нового чоловіка”, тобто у Христа, який служить для нас усіх ідеальним зразком праведності і святості до наслідування. Тому у час хрищення ми співаємо: “Всі ви, що у Христа христилися у Христа зодягнулися. ” З Ласки Святоґо Хрищення ми всі покликані бути живими іконами Христа у цьому світі. На жаль, у світі панує несправедливість, яка ранить людину. Навіть, якщо не зазнаємо від людей справедливості, не переставаймо жити у праведності – будьмо на висоті нашого покликання бути свідками Христа у цьому грішному світі. Якщо немає повної справедливості тут на землі серед людей, то гарантовано буде встановлена справедливість на небесах у час страшного, але справедливого суду. “Син Людський збирається прийти у славі Свого Отця зі Своїми ангелами, і тоді Він винагородить кожну людину відповідно до її вчинків.” (Матей 16:27)
Чутливе людське серце жадає любові, допитливий людський розум шукає за правдою, а добра воля людини стремить до справедливості у цьому світі. Посідання ЛЮБОВІ, ПРАВДИ та СПРАВЕДЛИВОСТІ у нашому житті дасть нам відчуття блаженства, правдивого людського щастя. Бути христоподібною людиною означає наслідувати Господа у виявленні ЛЮБОВІ, ПРАВДИ та СПРАВЕДЛИВОСТІ до Бога та людини поруч.
Любов
Кожен із нас має внутрішнє природнє бажання любити і бути любленими. У додаток, для нас християн любов має особливу цінність у світлі розуміння Христової Любові через Його відкупительну жертву на хресті Голгофти. “Ми любимо, бо Він перший полюбив нас.” (Іван 4:19) “Любов ми пізнали з того, що Він душу Свою поклав за нас, і ми повинні класти душі свої за братів.” (Івана 3:16) Отже, наша християнська любов випливає з джерела Христової Любові, підтримується силою Святого Духа та діє на славу Бога Отця. Бог Отець любить Бога Сина, Ісуса Христа через Святого Духа. Бог Син любить Бога Отця у Святому Дусі. Бог Дух Святий є взаємною Божою Любов’ю Пресвятої Трійці. Святий Дух підтримує нашу живу віру, щоб ми могли постійно сповняти Закон Божий і зростати у радості, надії і любові. Любов Пресвятої Трійці до нас людей є джерелом життєдайної Божої Благодаті, яка спливає на всіх нас без вибору, як сонце світить на землю і на все живе і підтримує наше життя даруючи нам світло і тепло. Ми всі покликані до досконалої, жертовної, безумовної любові по наших родинах, церквах та громадах. “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.” (Іван 13: 34- 35)
Правда
“На початку було Слово, і Слово було y Бога, і Слово було Бог. . . . Слово стало тілом і оселилося між нами. Ми бачили славу Його, славу Єдинородного Сина, що прийшов від Отця, повного благодаті та правди.” (Іван 1:1, 14) Господь Бог Наш Ісус Христос сповнений Благодаті і Правди, тобто посідає у повноті Любов та Істину. Ісус сам за себе говорить: “Я є дорога, правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, якщо не через мене.” (Іван 14:6) Христос є джерелом істини, показує нам правду і веде нас до правди. Ми запрошені у наших стосункам з рідними і близькими людьми триматися правди, щоб мати життя сповна, подібно як Господь, бути повними Божої Благодаті і Правди. Що це означає? Говорити правду, але у любові до ближніх. Правда без любові може більше вразити людину, ніж принести їй користь. Коли люди зустрічалися з Ісусом, вони відчували, що Він любить їх, навіть коли Він говорив їм те, що було важко почути – гірку правду ( приклад: зустріч – розмова Христа з жінкою самарянкою). Христос через правду у благодаті змінює людське серце. Ісус був сповнений Благодаті (Любові) та Правди (Істини) і нас запрошує жити у взаємній любові і бути правдомовними. “Правда зробить вас вільними” (Іван 8:32) запевняє нас Христос. Пізнання Істини у Христі Ісусі зробить людину свобідною — вільною від гріха, вільною від осуду та вільною від смерті. “Але тепер, коли ви звільнені від гріха і стали дітьми Бога, користь, яку ви отримуєте, веде до святості, а результатом є вічне життя. Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім. Тому тепер немає жодного осуду для тих, хто в Христі Ісусі, бо через Христа Ісуса закон Духа, що оживляє, звільнив вас від закону гріха і смерті.” (Римлян 6:22; 8:1–2)
Справедливість
Святе Письмо сповнене наказів людям діяти справедливо. Це включає дії від імені тих, чиї права порушуються, і тих, хто безсилий захистити себе. “Вчись робити добро; шукати справедливості, виправляти утиски; відсуджуй сироту, заступися за справу вдови.” (Ісая 1:17) “Так говорить Господь: Чини правосуддя та правду, і визволь з руки гнобителя пограбованого. І не чиніть кривди та насильства над приходьком, сиротою та вдовою, і не проливайте невинної крові на цьому місці.” (Єремія 22:3). “Захищайте слабких і сиріт; відстоюйте справу бідних і пригноблених. Рятуйте слабких і нужденних; визволяйте їх із руки безбожних.” (Псалом 81:3–4) Боже бажання справедливості поширюється на запобігання злочинам і покарання злочинців: ”Бо Я, Господь, люблю справедливість; Я ненавиджу грабунок і кривду.” (Ісая 61:8) “Коли справедливість здійснена, це радість для праведних, а жах для злочинців.” (Приповідки 21:15) “Нехай справедливість тече, як ріка, справедливість, як непересічний потік!” (Амос 5:24) “Бог справедливий і Спаситель.” (Ісая 45:21) Справедливість є одною з головних тем Святого Письма, яке містить багато закликів до справедливості та наказів поклонятися Богові за Його справедливість. Справедлива поведінка відповідає тому, що є морально правильним і справедливим. Справедливість – це намір чинити те, що правильно. Ми покликані уподібнитись Господу у Його справедливості. Шанувати і берегти свої права та гідність і одночасно права та гідність наших ближніх. Тоді можемо сподіватись на довготривалий мир, згоду та радість життя у спільноті. Також важливо у нашому житті поєднувати чесноту справедливості з чеснотою милосердя. Боже милосердя, любов та справедливість були повною мірою виявлені у Христі Ісусі. “Бог виявив Свою велику Любов до нас, пославши Христа померти за нас, коли ми ще були грішниками.” (Римлян 5:8) Хрест Голгофти є перетином Божої справедливості та милосердя; Боже правосуддя було звершено в повному обсязі (над Христом, бо тільки Син Божий міг задоситьучинити Богові Отцеві за людські гріхи), і Боже милосердя було поширене в повному обсязі (на всіх, хто вірить у Господа Ісуса Христа і сповняє Його Волю). Ісус Христос є справді, за словами пророка Ісаї, “Бог справедливий і Спаситель.” (Ісая 45:21)
“Блаженні голодні і спраглі праведності, бо вони наситяться.” (Матей 5:6) Відкриймо все наше людське єство – душу і тіло – щоб прийняти у повноті Божу Благодать та натхнення вести праведне святе життя у дусі любові і правди, справедливoсті та милосердя на Славу Божу, для добра наших ближніх та нашoго власного спасіння. Амінь.