some_text
some_text
Українська    

March 16, 2013
Spiritual Reflection on Taras Shevchenko

‘І мене в сім’ї великій,  в сім’ї вольній новій , не забудьте пом’янути не злим тихим словом…..”

Дорогі брати і сестри,

Кожна людина яка приходить на світ має питоме покликання та місію. Одні покликані впливати на родину, чи спільноту, де вони живуть, працють та моляться. Інші вибрані Божим Провидінням покликані впливати на народ до якого належать, а ще інші,  які силою свого духа та розуму покликані впливати ціле людство, змінювати хід історії, утверджувати нові духовні чи моральні принципи, вказувати на нові дороги до  удосконалення людини.

В ці березневі дні на рідних землях України та всюди по світах де тільки б’ється українське серце відзначають шевченківські свята, якими вшановують великого сина України, її співця, пророка та будителя нації - світлої пам’яті Тараса Шевченка, якому саме судилося бути пророком України.

Дуже багато було сказано,  написано про славного кобзаря України і годі щось нового свіжого додати. Але сьогодні, я б хотів поділитися з вами моїми думками про духовність та релігійність Тараса, який любив Бога та Україну понад усе. Але перед тим я дозволю зробити деякі порівняння з життя Ісуса Христа та Тараса Шевченка.

Після смерті і воскресіння Ісуса Христа,  мільйони людей доброї волі прийняли його як свого особистого Спасителя і Бога, до якого звертаються  о ласку прощення та зцілення, за духовної силою та мудрістю, порадою та благословенням, і на якого покладають свою  надію на вічне життя.
 
Після смерті Тарас Шевченко став національним пророком та спасителем української нації. Його живе, Богом надхненне  слово,  врятувало українську мову від занепаду та помогло відродити національну самобутність українця християнина і саме до дум Великого Кобзаря ми,  українці,  звертались, звертаємось, і будемо звертатись, щоб скріпити наш національний дух, ‘щоб ми не забули чиї ми є діти і якого роду.’
 
Як Христос через свою жертву став Спасителем світу,  так і Шевченко через жертву свого життя та таланту став рятівником української нації.
 
Подібно,  як Христос  прийшов до простих людей і розділив з ними  тягар людського життя з молодих літ у Назареті , і підніс гідність людини до гідності Божого синівства через своє воплочення та свою жертву,  так само Тарас Шевченко переніс нужду юнака кріпака та 10-річну муштру солдата на заслані,  і також підніс гідність української нації до нових висот силою свого слова та посвятою свого життя.
 
Як Ісус ішов свідомо на Голгофту, щоб сповнити задум Небесного Отця, а саме  спасти людство випивши гірку чашу до дна не відрікаючись, так і Тарас свідомо терпів за свої переконання і не відрікся своєї місії будителя свого народу. “ Караюсь, мучусь, але не каюсь” - напише відтак ті слова поет у неволі.
 
Під час радянської влади на Україні по школах на уроках української літератури нас дітей заставляли писати твори про Шевченка, але завжди з наголосом про саме  атеїстичні мотиви у творах поета. Окремі вирази у творах Шевченка, де він згадував Бога, радянські пропагандисти трактували, як випади проти Бога та невірство поета. Зворотньо Шевченко був глибоковіроючою людиною, поетом від Бога.
 
 
З нашого власного духовного досвіду знаємо, що тільки глибоковіруюча людина, може так відкрито та щиро звертатися до Бога Творця. Тарас молив Бога , Пресвяту Богородицю о кращу долю свого народу, а коли бачив ту несправедливість світу та терпіння закріпаченого народу то треба признати, що навіть і скаржився на Бога з болем у серці. Він так любив Україну, що навіть не побоявся сказати правду Богу про відсутність справедливості у житті свого улюбленого народу.
 
Христос коли терпів, то також останні слова Спасителя були повні жалю, самотності і болю…Боже , Боже, чому ти мене покинув…
 
Коли читаємо вірші Шевченка відчуваємо його чутливу душу, яка сприймала сотворений світ, а саме рідну землю України, з великим подивом, віддаючи Богові Творцеві славу за його творіння. …Нічого в Бога , як Дніпро, то наша славная країна. ….Село, як писанка село. ….. Світає, край неба палає…Садок вишневий коло хати…..
 
Біблія як велика і вічна книга є супутницею життя багатьох поколінь у історії людстава. Була  вона і супутницею життя Тараса Шевченка від народження до самої смерті.  А тому без Біблії, без її морально-етичного і естетичного досвіду неможливо зрозуміти всю глибину і багатогранність Шевченкової творчості. Інтерес Тараса до Біблії стимулювався особливим змістом його релігійності. Він свого  Бога шукав, вів з ним нескінчений діалог, і процес  тих болючих богошукань, внутрішніх монологів і дискусій породжував не тільки поклоніння, а й сумнів і докір, і богоборство, бо замість правди поет бачив скрізь лише “ криваві ріки сліз ”,      …“ а Бог бачить, та мовчить, гріхам великим потурає”.
 
Але докори і неприйняття Бога змінювалися смиреністю і побожністю. І поет знову звертався до Біблії, шукаючи відповіді на одвічні питання й водночас духовну опору у світі.
 
Кожний другий вірш , поема починався у Шевченка з цитат із Святого Письма. Як відомо Тараз дуже любив читати Святе Письмо, з якого черпав надхнення для своєї творчості. Біблійським темам уділяв  велику увагу та присвячував біблійським героям свої поеми, як наприклад псальми Давида.
 
 Не дивно, що у кожній українській хаті, поряд з іконами Христу, Богородиці,  Святому Миколаєві є портрет – образ  Тараса Шевченка обгорнутий вишитим рушником. Можна без перебільшення сказати, що без Шевченка, без його вогненого українського слова та прикладу жертвенної любові до України, не було б нас як нації свідомих українців і теперішньої оновленої держави України.
 
“ І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній нові, не забудьте пом’янути не злим тихим словом”.  Завтра наша українська громада м. Бостону також вшанує пам’ять великому кобзарю тихим словом молитви, вірша, вистави та пісні, щоб продовжити ту добру славну традицію шевченківських днів, які духовно лучать всіх дітей України в одну велику родину українців і завжди надихатимуть нас усіх будувати свою власну українську хату, де б ми не проживали,       ‘ бо в своїй хаті, своя правда,  сила і воля’. 
 
 

МОЛИТВА
 


Всемогучий Вічний Боже,


 
Ми сини і доньки українського роду возсилаємо Тобі славу нашому Творцеві за дар життя та Твою небесну опіку над народом нашим в Україні та тут на поселеннях сущих.
 
 
Прийми Господи подяку нашу за дар посланого Тобою нам пророка слугу Божого,  Тараса Шевченка, який у гіркий час  неволі своїм словом правди, краси і любови пригадав нам усім “чиї ми діти і якого роду.”
 
Молимо Тебе Господи упокой душу слуги Божого Тараса де святі і праведні спочивають та зігрій Його душу Своєю Божою Любов’ю та даруй Йому життя вічне.
 
Благослови народ наш на ревну молитву та спільну творчу жертвенну  працю у розбудові нашого спільного українського дому на рідних землях України та тут на поселеннях,  де “буде своя правда, сила і воля.”
 
Даруй нам духовні сили з небес, щоб ми могли зберегти святу віру та мову батьків наших та продовжували свідчити Христа Бога у світі своїм праведним життям, як свідомі українці та ревні християни, “чужого навчаючись та свого не цураючись.”
 
Через заступництво Пречистої Діви Марії, Оранти Київської Софії, святих рівноапостольних Володимира та Ольги, та святих   мучеників української землі підносимо молитви до Тебе Господи і просимо охорони народ наш від всякого нещастя та біди та подай нам святу єдність Церкви та народу нашого, бо Ти Бог наш, а ми діти Твої і Святе ім’я Твоє призиваємо. Амінь.
 

Оголошення:
 

  • СВЯТО ШЕВЧЕНКА відбудеться у неділю, 17 березня 2013 р. o 12:30 год. пополудні у залі Української Православної Церкви Св. Андрія.  Усіх ласкаво запрошують.

 

  • TARAS SHEVCHENKO COMMEMORATION will take place on Sunday, March 17, 2013 at 12:30 p.m.  in the parish hall of  St. Andrew’s  Ukrainian Orthodox Church. All are cordially invited.