Хронічний Стрес і Наша Духовна Опірність: виклик та нагода до зросту. (продовження…)
Важливість Духовно-Психологічної Стійкості
У попередній статті ми наголосили, що більшість із нас переживають хронічний стрес, який негативно впливає на наше здоров’я та життя у цілому на фізичному, емоційному, психічному та духовному рівнях. Коротко було висвітлено природу і фізіологію короткотривалого позитивного (eustress – доброго) і хронічного негативного стресу та роль нашого світосприйняття, яке є своєрідною призмою через яку проходять “промені–сигнали подразнення” як із зовнішнього середовища так і зсередини нашого єства. Метою цього допису є коротко висвітлити духовно-психологічний аспект стресу та важливість духовної та психологічної стійкості. Вироблена духовно–психологічна стійкість допоможе нам перетворити стрес та щоденні виклики із загрози нашому життю у нагоду для особистого зросту. Отже, перейдемо до висвітлення духовного та психологічного аспектів стресу.
Духовний аспект стресу. Дослідження духовного аспекту стресу передбачає розуміння його глибшої природи, як він взаємодіє з нашим внутрішнім єством, і як духовні практики можуть сприяти стійкості та зціленню. Нижче наведемо огляд духовного виміру стресу, включаючи його природу, фізіологію, симптоми, вияви, духовну стійкість та шляхи до зцілення.
Природа стресу з духовної точки зору: З духовної точки зору стрес можна розглядати як сигнал того, що ми не узгоджені зі своїм справжнім єством – автентичним питомим “Я” (self), своїми моральними, духовними цінностями, метою та втратою стосунків з Живим Богом. Стрес часто виникає і проявляється коли ми втратили внутрішній мир і спокій, коли ми приголомшені зовнішніми обставинами і потрапили в пастку страху, сумнівів та різних переживань. Ми додаємо стресу коли витрачаємо час, енергію, думки на життя в минулому (жаль) або майбутньому (тривога) замість нашої свідомої уваги та зосередження на “тут і тепер” та повну присутність у теперішньому часі. Стрес має глибокий вплив на тіло, розум і дух. Фізіологічна стресова реакція, яку часто називають реакцією “бий або біжи” (“fight or flight”), запускається активацією симпатичної нервової системи. Хоч ця реакція є важливою для виживання, хронічний стрес може призвести до фізичного, емоційного та духовного виснаження. Хронічний стрес підвищує рівень стресових гормонів адреналіну та кортизону, що може затьмарити ясність розуму та перешкоджати духовним практикам: щоденній молитві, медитації, контемпляції, тощо. Стресова реакція тіла глибоко переплетена з розумом і духом. Наприклад, невирішені емоційні, морально-етичні духовні конфлікти можуть проявлятися як фізичні симптоми, такі як напруга, втома, дратливість або навіть через хворобливий психосоматичний стан. Тривалий стрес може виснажити духовно-енергетичні резерви організму та ускладнити наше духовне життя до неспроможності сповняти свої обов’язки, радіти та втішатися життям.
Симптоми, вияви духовних ознак стресу: духовна апатія, відірваність від мети, втрата надії та бажання до творчості та служіння. Бог здається далеким і байдужим, відсутність ентузіазму щодо служіння Богові, втрата радості у стосунках з Богом, акцент на Божому суді, а не на Його милосерді. Втрата зв’язку між внутрішнім “Я” та Богом, відчуття порожнечі. Труднощі з молитвою чи медитацією та відчуття самотності.
Духовна стійкість і розвиток внутрішньої сили та опірності. Духовна стійкість стосується нашого духовного стержня, нашої виробленої здатності долати стрес і негаразди, зберігаючи при цьому відчуття внутрішнього спокою, гармонії, рівноваги, життєвої мети та постійного зв’язку з Живим Богом. Духовна стійкість закорінена у вірі та довір’ї до Живого БОГА і включає використання духовних ресурсів для пошуку сенсу, духовної сили та надії у складні часи. Довір’я до Божого Провидіння звільнить нас від постійного переживання, буде сприяти внутрішньому спокою та дозволить жити повнотою життя під Божою Опікою. Відчуття Божої присутності та довір’я до Божого Провидіння допоможе нам сприймати цей світ не як загрозу, але радше як нагоду до повноти життя та зросту, незважаючи на щоденні виклики. Чеснота вдячності допоможе нам переключити фокус з того, чого бракує, на те, чого є вдосталь, переосмислюючи стрес як можливість для зростання. Наша активна участь у житті церковної громади забезпечить нашу природну потребу належати до спільноти і використовувати свої дари та таланти у служінні іншим. У час життєвих випробувань, хворіб, втрат ми можемо отримати реальну молитовну, моральну, соціальну (при потребі і нужді і матеріальну) підтримку і не залишатися самотніми у вирішенні життєвих проблем.
Духовні практики для подолання духовної стагнації. Дуже важливим є постійний зв’язок і єднання з Богом через щоденну приватну та спільну літургійну молитву, читання Святого Письма та отримання Святих Тайн. Регулярна молитва-медитація допомагає заспокоїти розум, знизити рівень гормонів стресу та поглибити духовну усвідомленість. Повна присутність і увага у час мовчанки дозволить нам відпустити турботи про минуле чи майбутнє, сприяючи відчуттю миру і спокою. Важливими є мовчанка, споглядання Бога усередині нашого єства через молитву зосередження (сentering рrayer), споглядання і поклоніння іконам у церкві та вдячність за красу сотвореного світу, вдячність за дар життя, рідних і близьких, за дар Святої Віри. Дуже важливим є практикувати чесноти прощення і співчуття до себе та інших. Відпускання образ та прощення себе та інших може зняти емоційний тягар з наших плечей, який сприяє стресу. Плекання співчуття та прощення буде сприяти взаємоповазі у наших відносинах та зменшить почуття самотності, відчуження та емоційного вигорання. Наше духовно-психологічне здоров’я має також функціональну цінність. Відновлення нашого загального здоров’я, радості, оптимізму та стійкості дозволить зробити перший крок до служіння іншим у час потреби, а особливо тепер у час війни в Україні. Отже, можна зробити висновок, що стрес та різні життєві потрясіння, випробування, якщо розглядати їх крізь духовну призму, є не просто тягарем, а запрошенням поглибити наш зв’язок із собою, іншими, природою та Живим Богом. Розвиваючи духовну стійкість та займаючись цілющими практиками, ми можемо перетворити стрес на нагоду до духовного зростання, самопізнання, рівноваги та внутрішнього спокою.
Психологічний аспект стресу. Стрес – це психологічна та фізіологічна реакція на життєві виклики чи загрози. З психологічної точки зору, стрес включає те, як ми інтерпретуємо та реагуємо на неприємні, небажані, загрозливі життєві ситуації через наше світосприняття. Нижче наведемо дослідження психологічних аспектів стресу, включаючи його фізіологію, симптоми, ознаки психологічного стресу та важливість психологічної стійкості, когнітивної перебудови, позитивного ставлення та психологічної безпеки.
Фізіологія стресу з психологічного боку: Стрес глибоко вкорінений у взаємодії між мозком/розумом і тілом. Психологічний досвід стресу запускає фізіологічні реакції, які готують організм до боротьби зі загрозами, дійсними чи навіть уявленими. Зіткнувшись зі стресом, гіпоталамус (ділянка головного мозку) сигналізує наднирковим залозам про вивільнення гормонів стресу (кортизон, адреналін). Ці гормони збільшують серцебиття, підвижують тиск крові та рівень енергії, щоб підготувати організм до дії. Тривалий стрес може призвести до порушення регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, що призводить до хронічного запалення, втоми та проблем із психічним здоров’ям, таких як тривога та депресія. Центр обробки емоцій мозку (мигдалина) стає гіперактивним під час стресу, посилюючи страх та тривогу. Хронічний стрес може погіршити роботу префронтальної кори, яка відповідає за прийняття рішень, фокус та емоційну регуляцію. Стрес може зменшувати гіпокамп (частина головного мозку), який відіграє ключову роль у пам’яті та навчанні, що призводить до труднощів з концентрацією та запам’ятовуванням інформації. Дуже важливо тут знову наголосити що, перед тим як гіпоталамус отримає сигнал ззовні чи зсередини нашого єства, він проходить через призму нашої свідомості та світосприйняття. На жаль, у медичній літературі про це не згадано через уникання питання–феномену свідомості, віри, етики та моралі.
Психологічні попереджувальні ознаки стресу: зміни в поведінці, включаючи соціальну ізоляцію, почуття смутку, розчарування, втрата емоційного контролю, нездатність розслабитись та відпочивати, відчуття перевантаження, невдачі, гнів, ворожість, образа, неспокій, тривога, дратівливість, втрата пам’яті та концентрації, бажання втекти від ситуації, нездатність зосередитися на тому, що хтось говорить, страх, відчуття постійної втоми, паніка та труднощі в прийнятті рішень, низька самооцінка, негативний настрій та депресія. Стрес може проявлятися також фізично через головний біль, м’язову напругу, проблеми з травленням та порушення сну, що підкреслює тісний зв’язок між психологічним стресом та фізичним здоров’ям.
Психологічна стійкість і важливість психологічної рівноваги, оптимізму та когнітивної перебудови. Психологічна стійкість стосується здатності адаптуватися та відновлюватися після стресу, життєвих негараздів, травм та втрат. Це критичний фактор у підтримці психічного здоров’я та благополуччя. Стійкі особи мають вироблений так званий “емоційний та соціальний інтелект “, який допомагає їм бути свідомими свого емоційного стану і соціального середовища, ефективно керувати своїми емоціями і відповідно їх виражати згідно наших цінностей, культури та моралі. Оптимізм і позитивне наставлення допомагає особам розглядати виклики життя як тимчасові і вирішувати щоденні проблеми з упевненістю та надією. Віра у свою здатність справлятися зі стресом сприяє впевненості та вчасному вирішенню проблем, посилює відчуття контролю та зменшує безпорадність. Побудова міцних довірливих стосунків у родині, спільноті і на роботі забезпечує емоційну підтримку та зменшує почуття ізоляції у часи життєвого випробування. Дуже важливою у формуванні психологічної стійкості є науково випробуваний метод когнітивної перебудови, який є корисним у запобіганні розвитку стресових реакцій через реалістичне сприйняття тої чи іншої життєвої ситуації. Стрес часто посилюється через спотворене моделями мислення, такими як: катастрофізація – припущення, що станеться найгірший сценарій; чорно-біле мислення – розгляд ситуацій як повністю хороших або повністю поганих, без золотої середини; надмірне узагальнення – роблення широких висновків на основі одного негативного досвіду. Корисною є критика негативних думок через логічне раціональне мислення, без емоцій, засноване на доказах, а не здогадах чи припущеннях, переосмислення життєвої ситуації через заміну негативних драматичних думок на більш збалансовані та конструктивні.
Отже, свідомо виплекана духовно-психологічна опірність допоможе нам перетворити щоденні життєві виклики та потрясіння із загрози нашому життю у нагоду для особистого зросту, всестороннього духовно – психологічного розвитку та повноти життя. Крім того, здоровий, рухливий спосіб життя, здоровий міцний глибокий сон, здорове повноцінне харчування, зичливі довірливі відносини у родині, служіння та взаємна підтримка у громаді та наша сильна віра у Живого Бога буде запорукою нашого повноцінного здоров’я та благополуччя.