Хронічний Стрес і Наша Духовна Опірність: виклик та нагода до зросту.
До нас, душпастирів часто звертаються парафіяни за духовною опікою та порадою, як дати собі раду з життєвими потрясіннями, викликаними втратами рідних і близьких людей, особливо у цей час війни в Україні, хворобами, душевно-емоційними чи фізичними травмами, проблемами у стосунках у родині чи на робочому місці, обтяжливими обов’язками та всім, що входить у поняття щоденного стресу. Слід розуміти, що ми не маємо цілковитого контролю у нашому житті – неприємні, болючі, прикрі та стихійні речі часто стаються поза нашою волею і викликають потрясіння, які виводять з нас з рівноваги, забирають радість і спокій та наше здоров’я і затьмарюють наше майбутнє. Це є дійсність земного життя. У таких випадках вірні часто запитують: “Де є Бог? Чому милосердний і люблячий Бог допускає наші терпіння і втрати, стихії і природні катаклізми, війни та насильства у світі. Відповідь криється у словах нашого Господа, який ніколи не обіцяв, що ми не будемо терпіти, але дуже чітко запевнив, що буде з нами, людиною та людством, до кінця світу: “Мені дана вся влада на небі й на землі.…Не страхайтесь….І ось Я з вами в усі дні аж до кінця світу.” (Матей 20:10, 18, 20) У час нашого власного терпіння чи терпіння наших ближніх Господь є завжди з нами. Багато терпіннь у нашому житті викликані 1) наслідками вибору людини чи людства або 2) стихійними природними катаклізмами, які є поза нашою людською волею чи вибором. В обох випадках Бог Творець не порушує волю і вибір людини, чи Ним створені природні закони буття всесвіту. Ми люди віри запрошені прийняти Боже Провидіння, Божу Волю, Любов і Опіку, які діють у нашому житті. Запам’ятаймо: немає людської долі, є Бог і Боже Провидіння, є наша свобідна воля і вибір у житті. Господь завжди має Добру Волю до людини. Людина, у свою чергу, повинна пізнати Божу Волю і плекати свою добру волю до Бога, людей і світу. Бог не починає сварки між людьми чи війни між народами. Людина у своїх немочах та зі злої волі чинить беззаконня, яке приводить до багатьох нещасть у родині, спільноті і у світі. Отже, людина не повинна нарікати на Бога, а радше старатися бути доброю людиною. Сумно, що добрі, невинні люди часто терплять від злоби, заздрощів та ненависті від людей, які втратили цей первинний образ і подобу дітей Божих. Біблійний Каїн забив свого брата Авеля через злобу, заздрість і захланість. Згідно з Книгою Буття, Каїн був першим в історії біблії вбивцею, Авель — першою жертвою вбивства. З нашого власного досвіду можемо засвідчити, що нам легше прийняти наслідки природніх катаклізмів, ніж біль і прикрість викликані злою волею людини, чи смерть, лихоліття та розруху викликані агресією війни зі злої волі цілого народу–агресора. Гіркий приклад – штучний Голодомор чи теперішня агресія, цілеспрямований геноцид московської орди проти нашого волелюбного українського народу. Дане розуміння буття людини на землі допоможе нам правильно, мудро та з надією сприймати гірку дійсність життя і зробити все можливе у наших силах щоб запобігти хворобам, травмам чи конфліктам у стосунках, зменшити тягар терпіння і повернутися до нормального життя. У цій статті почнемо розмову, як саме ми можемо собі допомогти у наших життєвих потрясіннях, використовуючи наші власні внутрішні сили, сильну віру, добру волю та вироблену міцну опірність, підтримку родини та церковної громади, до якої належимо. Але спочатку коротко висвітлимо природу і фізіологію стресу та ключовий фактор світогляду (perception), як своєрідну призму, через які переходять “промені–сигнали подразнення” про загрозу та небезпеку нашому здоров’ю та життю. Варто зразу наголосити, що короткотривалий стрес не є загрозливим, але радше добрим стимулятором до активного життя. Короткочасний “здоровий” стрес може зарядити нас енергією, допомогти нам зосередитися та підвищити нашу продуктивність.
У цьому дописі піде мова про небезпеку хронічного стресу, який є своєрідним “вбивцею”, так як веде до розвитку багатьох соматичних та психічних хворіб, паралізує наше життя та забирає радість, спокій та задоволення від життя, роботи, служіння та спілкування з нашими рідними і близькими людьми. Однак, стрес також надає можливість для зростання, особливо якщо розглядати його крізь призму духовної стійкості. Духовна стійкість – це набута здатність завжди підтримувати стосунки з Живим Богом і прославляти Його, довіряти Божому Провидінню, бути вірними своїм духовно-релігійним цінностям, принципам та переконанням, навіть за умови викликів, терпінь, втрат та різного роду життєвих випробувань. Духовна стійкість може допомогти нам знайти сенс у труднощах, перетворюючи виклики на можливості для особистого зростання. Розвиток духовної стійкості може покращити здатність людини адаптуватися до змін та невизначеності, сприяючи більш гнучкому та відкритому мисленню та дивитися у майбутнє з надією. Духовна стійкість допоможе нам не тільки вижити у цьому світі, але й жити повнотою життя, незважаючи на труднощі, втрати і виклики життя.
Природа та фізіологія стресу: Згідно висновку американського Центру Контролю за Хворобами (CDC – Center of Disease Control), 75-90% усіх відвідин до лікаря має відношення до стресу, життєвих потрясінь. Стрес є універсальною сучасною проблемою, яка негативно впливає на наше духовне, психологічне, фізичне та соціальне самопочуття–здоров’я. Короткотривала позитивна стимуляція є корисною, щоб наш організм перебував в тонусі і був готовий до творчої праці, як добре налаштована струна. Натомість надмірно перетягнута струна рветься. Так само й перевтомлена стресом людина доводить себе до зриву або виснаження. Це паралізує захисну функцію імунної системи та відкриває двері багатьом недугам. Хронічний стрес є вбивцею, бо приводить до або сприяє розвитку багатьох хворіб: серцево-судинних недуг, раку, діабету, депресії, ожиріння тощо. Відрадним є те, що на сьогодні наука дослідила природу стресу і подала шляхи нейтралізації негативного впливу на організм. Ганс Сельє (Hans Selye, PhD) одним із перших серед науковців описав фізіологію стресу та запровадив термін “загальний адаптаційний синдром” (General Adaptation Syndrome): тривога – опірність – перевтомлення. Волтер Канон (Walter Cannon, PhD) доповнив розуміння фізіології стресу як реакції організму в залежності від світосприйняття особи: боротися, тікати або завмерти (Fight vs Flight or Freeze Reaction). Герберт Бенсон (Herbert Benson, MD), досліджуючи вплив медитації на організм, описав феномен релаксації (The Relaxation Response), як природній антидот то стресової реакції. Між особою та стресовим подразником знаходиться людське унікальне світосприйняття. Отже, будь-яка емоція, перш ніж вплинути на нас, проходить через наше мислення та світосприйняття. Як було згадано раніше, наше світосприйняття тільки на 5% пов’язане з раціональним мисленням і на 95% – із нашою підсвідомістю, яка значною мірою формується до семирічного віку. Тому враження та пережиття раннього дитинства можуть бути або дуже позитивним, або дуже негативним фактором нашої опірності до стресу. Існують різні типи стресу: фізичний, психологічний, духовний. Отже, за Гансом Сельє, спочатку наш організм реагує на стрес, відповідає на нього (опірність), потім настає фаза перевтоми (exhaustion), людина більше не може приймати навантаження (general adaptation syndrom) і входить у стан хронічного стресу. У кожній ситуації людина може відповісти на стрес по-різному: боротися, втікати або завмирати (принцип “трьох F”: fight, flight, freeze). Проте, ці реакції є ефективними тільки в ситуаціях гострого стресу, тоді як хронічний мікрострес нас поступово вбиває. У стані медитації та молитви, зосередження у нашому організмі відбуваються процеси, протилежні до стресової реакції (the relaxation response – відповідь релаксацією): знижується тиск, сповільнюється серцебиття, організм перебуває у стані оптимального гомеостазу.
Три основних підходи до стресової ситуації:
Фокус на саму проблему, як причину стресу (Problem Focused Coping). Дивитись і приймати стресову ситуацію без зайвих емоцій. Є проблема – отже її треба вирішити. Відчуття контролю над ситуацією через самоконтроль. Визначити причину проблемної ситуації та накреслити різні альтернативні розв’язки і вкінці прийняти рішення, а не тікати від вирішення проблеми.
Фокус на емоційний стан людини, викликаний стресовою ситуацією (Emotion Focused Coping). Щоб повернутися до оптимального емоційного стану можна вживати різні практики та методи, а саме: когнітивну перебудову, зміна наставлення з негативного (деколи вкрай фаталістичного) до більш позитивного і конструктивного відношення до проблеми, яка виникнула. Вартість молитви, медитації, ритмічного діафрагмального дихання, оптимізму, гумору для відновлення оптимального емоційного стану.
Прийняття (Acceptance). У випадку коли не спрацьовує перший і другий підхід до вирішення стресової ситуації залишається прийняти дійсність життя і старатися з надію вирішити ту чи іншу проблему у майбутньому. Господь дарує нам завтрашній день і також нагоду, духовну силу і натхнення покращити своє життя на краще.
Адаптаційний процес включає фізичний, психологічний, духовний і соціальний рівні, які сприяють відновленню втрачених єдності і гармонії у єстві людини до єдності і гармонії у спільноті і природі – біблійний ШАЛОМ. Адаптаційний процес спрямований на вироблення внутрішньої опірності до стресу і зменшення негативного ефекту на організм та його функціонування. Для християнина потужним джерелом опірності до стресу є насамперед віра у Живого Бога, віра у себе та підтримка родини та духовної спільноти. У формування опірності до різних потрясінь у житті, втрат та викликів бажано вживати базові принципи психосоматичної медицини, позитивної психології, здорової духовності та всі можливі ресурси, що може подати церква, а саме: Святе Письмо, Святі Тайни, Літургії Зцілення, духовну та соціальну підтримку з боку душпастиря та самих вірних. Нашою спільною метою повинно бути не тільки успішно допомагати собі з життєвими випробуваннями, але старатися жити повнотою життя у служінні Богу та один одному. У наступних дописах більш докладно висвітлимо про духовно-психологічний аспект стресу та важливість вироблення духовної опірності до життєвих потрясінь. Також розважимо про цінність Святої Літургії у скріплені нашої віри у Господа та у наші власні сили через набуття духовної опірності. На завершення окрема стаття буде присвячена чутливому і важливому питанню гоїння у час жалоби про втраті рідних і близьких людей.