САМООПІКА У ЗАПОБІГАННІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ:
“Ісусова Молитва” – духовно-молитовнa матриця для повноти життя та служіння.
“О, Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного і спаси мене.
Скріпи мої життєві сили. Зціли мої недуги.
Веди до святості і повноти буття.
І даруй життя вічне”.
У попередньому дописі ми звернули увагу на важливість самоопіки у запобіганні синдрому емоційного вигорання, висвітлили природу та причини його виникнення та застерегли читача про його реальну загрозу нашому здоров’ю та цілому єству. У цій та наступних статтях поведемо розмову як запобігти емоційному вигоранню, підвищити опірність нашого організму до потрясінь, бути ефективними та життєрадісними. Модифікована (автором цього допису) “Ісусова Молитва” стане нам своєрідною духовно-молитовною “матрицею” наших зусиль та дороговказом до повноти життя. Слід зразу наголосити, що цю духовно-молитовну матрицю “ Ісусової Молитви” ми запрошені вживати кожного дня на протязі всього нашого життя, а не час від часу. “Ісусова Молитва”, поряд з іншими традиційними щоденними молитвами, повинна стати інтегральною частиною нашого духовного щоденного ритму життя. Тоді це буде органічне поєднання нашого молитовного прохання о поміч і натхнення з висоти і нашого власного чину, жертви та зусилля. Господь надихає, але людина повинна закотити рукави і працювати над собою, щоб мати повноцінне життя у родині, на роботі та у спільноті. “Мовчи і знай, що Я є Бог.” (Псалoм 46:10) У внутрішній тиші споглядання людського єства Бог відкриває себе у повноті. Mовчанка є первинною мовою Живого Бога. Отже, перед любою молитвою варто найти час на мовчанку, щоб перш за все почути цей тихий голос Господа у глибині нашого єства: дух до духа, серце до серця. “Безперестанку моліться.” (До Солунян 5, 17) Неустанно молитися означає постійно єднатися з Живим Богом, відчувати Божу присутність, любов, опіку, натхнення та провід. Святий Апостол Павло не тільки заохочував вірних церкви до ревної постійної молитви, але й сам перебував у постійній контемплятивній молитві, яка возносила його духа до небесних висот. “ Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба. І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.” (До 2 Коринтян 12:2-4)Святий Апостол Павло, коли Духом був взятий до “третього неба” підчас глибокої молитви і єднання з Господом, з радістю відтак засвідчив: “Що око не бачило, що вухо не чуло, i що на серце людині не впало, те Бог приготував тим, які Його люблять. А нам Бог відкрив це Своїм Духом…” (До Коринтян 2:9-10)
У моїх попередніх дописах ми вже торкалися історії, богословського пояснення, методу та розвою “Ісусової Молитви” серед монахів, священиків та вірних церкви. У цій і наступних статтях коротко розважимотекст“Ісусової Молитви”, щоб ми могли глибше пізнати суть цієї молитви, полюбити її а відтак постійно нею звертатися до Христа Господа. “Ісусова Молитва” тоді стане для нас матрицею для духовного розвою та дороговкaзом до повноти життя. У контексті профілактики та гоїння синдрому емоційного вигорання в “Ісусовій Молитві” буде закодований зміст, формула та алгоритм здорового способу життя, якого ми повинні дотримуватись постійно. Це буде своєрідним духовно-молитовним рецептом до повноцінного життя. Кожен із нас запрошений неустанно призивати святе ім’я Христа Бога. “Ісусова Молитва” поряд зі Святою Літургією та щоденними традиційними молитвами дасть нам нагоду ще глибше поєднатися з Христом і зазнати у повноті Божу присутність у нашому єстві. Зі свого молитовного досвіду можу засвідчити, що коли ми молимося усвідомлено з розумінням кожного слова нашого прохання наша молитва не буде механічною, а радше приємною, життєдайною, довірливою розмовою з Живим Богом.
Отже, пропоную читачеві звернути пильно нашу увагу над кожним словом “Ісусової Молитви”. “О, Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного і спаси мене.” Як бачимо, текст “Ісусової Молитви” є досить лаконічний, але вміщає у собі глибокий богословський духовний зміст відносин людини з Христом Спасителем. “Ісусова Молитва” є виявом нашої особистої віри, любові та надії до Христа, яка спонукає нас до внутрішньої трансформації та обожествення (theosis), процес ставання христоподібною людиною. (Theosis, ancient Greek: (θέωσις) is a transformative process whose aim is likeness to or union with God). Ісусова Молитва – це наша особиста розмова з реальною особою, Iсусом Христом, Сином Божим, який є за словами Апостола Павла“Той самий Вчора, Сьогодні, Завтра і навіки.”(До Євреїв 13, 8)Цей первинний текст “Ісусової Молитви”: “О, Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного і спаси мене”, допоможе нам зачерпнути духовної сили та натхнення з джерела єства Богочоловіка Ісуса Христа. Тоді наше служіння людям буде “у Христі, для Христа і через Христа.” Постійна молитовна єдність з Христом Господом скріпить наш духовний стержень, який допоможе нам вистояти у час життєвих стихій. Хочу ще раз принагідно згадати тут про мого старшого приятеля, лікаря професора-емерита Гарвардської Медичної Школи, який належить до третього чину монашого католицького ордену, для якого “Ісусова Молитва” та це гасло “ у Христі, для Христа і через Христа” стали духовним моральним стержнем у його лікарському служінні хворим і обездоленим підчас місії у країнах третього світу а відтак бідним тут у Бостоні. Цей приклад вірності “Ісусовій Молитві” і цьому гаслу надихнув мене особисто і, сподіваюсь, надихне також і читача. У наступній статті прохання модифікованої “Ісусової Молитви” – “ скріпи мої життєві сили, зціли мої недуги”– послужить нам матрицею вже для підбудови загального здоров’я та опірності до життєвих викликів та емоційноґо вигорання.
“О, Господи” – у цім молитовнім зверненні ми зразу признаємо маєстат Живого Бога і називаємо Ісуса нашим Господом, володарем-паном нашого життя. Авторитет Бога є найвищим для людини поряд з авторитетом батька чи матері, духовного настоятеля чи учителя. У Старому Завіті слово “Господь” замінювало ім’я Бога Ягве (Я той, що Є) кожного разу, коли воно читалося вголос. Слово Господь (Kyrios – у грецькій мові) також означає володар–пан, який має право на владу. Ми стоїмо на молитві перед Господом, як слуги вірні і смиренні, але з гідністю вже дітей Божих. Святий Тома, коли побачив Воскреслого Христа, з радістю у серці воскликнув: “Господь мій і Бог мій.” (Іван 20. 28)Ми, священики, коли торкаємося Пресвятого Тіла Христового, промовляємо також з благоволінням: “Господь мій і Бог мій”.
Практичні поради:Коли взиваємо у нашій молитві, О Господи, ми повинні свідомо прийняти Ісуса Христа, як свого Господа, найвищого Учителя, і старатися жити за законами Його Святого Євангелія. Це буде першою і найкращою запорукою розвою нашого духовного життя, яке буде вести нас до миру, радості, гармонії, задоволення і повноти життя. Відносно профілактики емоційного вигорання, це усвідомлення, що Господь є паном нашого життя буде давати нам зміст у нашій роботі. Все що ми робимо згідно морального євангельського закону, для добра людини чи спільноти, у якій служимо чи працюємо, та в ім’я і на прославу Ісуса Христа, буде додавати нам додаткової внутрішньої духовної сили і енергії у сповненні наших обов’язків. Доказано життєвим досвідом і наукою, що робітники, які знайшли духовний зміст у своїй праці краще переносять тягарі і виклики пов’язані з працею. Для нас, священиків, які покликані і мають велику гідність виконувати своє пасторальні обов’язки “in persona Christi” /”in the person of Christ”, в ім’я Христа, наше священиче служіння дарує нам великий духовний зміст, силу та натхнення.
“Ісусе Христе” – тут ми призиваємо святе ім’я Господа. Ісус, у єврейській мові Yeshua, що означає Ягве спасає і зцілює. (“The very name of Jesus, Yeshua in Hebrew, means ‘YHWH is salvation’ – the One who makes salvus, who heals and makes whole. Healing is the promised realization of Yahweh’s compassion.”). Це святе ім’я було дане Марії для новонародженої дитини, Ісуса, Архангелом Гавриїлом у мить Благовіщення, яке стало початком нашого спасіння. Відвічне Слово Боже “Лоґос” через воплочення стає Богочоловіком, який приносить нам усім спасіння. Воплочення Слова Божого у лоні Марії освячує людську природу і одночасно возвеличує жінку–матір. Пречиста Діва Марія стає Богородицею. Через заслуги Ісуса Христа Марія стає також співвідкупителькою людського роду. Спасіння – це не те, що кожен із нас може здійснити самостійно. У цій молитві ми просимо Господа Ісуса о наше власне спасіння через Ласку Спасителя. Христос, як нам всім відомо, у грецькій мові означає Месія, вибраний помазаник Божий. У Старому Завіті пророки помазували царів олією, щоб відділяти їх від інших. Це знак посвячення на важливе завдання та сповнення обов’язку. Христос є вибраним святим помазаником серед народу Ізраїля, про що говориться в пророцтві Ісаї. Ми також покликані бути святими через ласкy Святoгo Хрищення. “Всі ви, що у Христа христилися у Христа зодягнулися.” (До Римлян 13, 14). “Але тепер ти повинен бути святим у всьому, що робиш, як святий Бог, що вибрав тебе. Бо у Писанні сказано: ”Будьте святі, бо Я святий.” (1 Петра 1:15–16) У Старому Завіті вибраний народ Ізраїля очікував на Месію, який мав би вивести його з єгипетської неволі до Обіцяної Землі. У Новому Завіті Христос веде нас у цій земній подорожі через святість життя вже в есхатон (край, новий горизонт), життя вічне на Небесах.
Практичні поради:Призивання пресвятого ім’я Спасителя і Цілителя буде пригадувати нам, що саме через Освячуючу Ласку Ісуса Христа ми можемо отримати Ласку Зцілення у наших терпіннях та хворобах та запевнення спасіння до вічного життя. Одночасно, коли ми усвідомлено розділимо місію Христа вести людей до звільнення від усякого страху і переживання, болю і терпіння та тягару життя, тоді отримаємо додаткове духовне задоволення, енергію та радість у нашій роботі та служінні людям. У спортивних змаганнях ми спостерігаємо цікавий феномен. Дві команди, які змагаються, на кінець гри виснажені до неможливості. Але команда, яка виграє, показує щось надзвичайне – до членів команди повертається скрита енергія, яка переповнює їхнє єство. Чемпіони тоді мають ще додаткову енергію святкувати перемогу день і ніч з друзями та родиною. Подібно і ми можемо відчувати додаткову внутрішню духовну енергію, коли будемо старатися вигравати у нашій боротьбі з викликами на роботі та у житті і втішатися перемогою заради Христа Господа. Апостол Павло показує нам добрий приклад у ревному служінні Христу із відчуттям радості від перемоги та нагороди. “Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя…” (До Тимотея 4,7-8)
“Сину Божий “– y цім зверненні, під натхненням Святого Духа, ми признаємо і прославляємо Ісуса Христа, як Другу Особу Пресвятої Трійці. Апостол Петро під натхненням Святого Духа визнає в особі Ісуса Учителя: “Ти Христос, Син Бога Живого” (Матвія 16, 16). Юдеї намагалися вбити Ісуса, тому що “Ісус не тільки порушував суботу, але й називав Бога своїм Отцем, прирівнюючи себе до Бога.” (Іван, 5:18) Наслідуючи святого Петра ми визнаємо, що Ісус є єдиної сутності з Отцем. У Нагірній Проповіді Ісус запрошує нас бути також синами Божими, бути апостолами миру серед людей. “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.” (Матвія 5:9)
Практичні поради: Щоб зберегти ту гідність називатися синами чи доньками Живого Бога стараймося бути не тільки миролюбцями, але й миротворцями по наших родинах, на роботі та у спільноті. Зробити три наступні кроки у своєму житті, а саме: бути кращою людиною кожного дня, найкращою верзією самих себе використовуючи у повноті наші таланти і харизми даровані нам Богом, і накінець бути христоподібною людиною, живою іконою Христа Господа. Чи маємо мир у наших серцях? Чи ми прагнемо бути миротворцями не лише у світі, а й у власних серцях? І чи ми заохочуємо та допомагаємо іншим знайти мир у своїх серцях?
“Помилуй мене грішного” – тут признаємо свою людську гріховність, недосконалість, немічність і просимо у Господа прощення і змилування. Цей вияв покaяння “Боже милостивий будь мені грішному” ми чуємо у молитві митаря у притворі храму у Христовій притчі про “Митаря та Фарисея”. Кожного разу коли входимо в храм Божий ми, за прикладом митаря, запрошені до смиренності та покаяння, щоб отримати прощення та спасіння від Господа. “Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.” (Матвія 4:17) Отже, можна і потрібно додати останнє прохання: “і спаси мене “. У цьому заключному проханні ми взиваємо о Ласку Божу, о дар спасіння для нашої душі до вічного життя.
Практичні поради: Латинське прислів’я гласить“errare humanum est“, що означає, “людині властиво помилятися”. Варто бути відкритими до конструктивної критики та порад з боку наших наставників на роботі. Вчитися на своїх помилках, а ще краще на помилках інших. Щоб кожна помилка не була для нас риторичним “кінцем світу”, але радше нагодою та уроком до особистого чи професійного зросту.
Після тривалого вживання “Ісусової Молитви” я особисто відчув бажання додати додаткові прохання до Господа, щоб мати повноту життя. “О, Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного і спаси мене. Скріпи мої життєві сили. Зціли мої недуги. Веди до святості і повноти буття. І даруй життя вічне. Амінь.” Про духовне значення цих додаткових прохань піде мова вже у наступному дописі. Це буде своєрідна матриця для побудови опірності до емоційного вигорання, скріплення нашого духовного i фізичного здоров’я та здорових відносин у родині, церкві та спільноті. У міжчасі, заохочую читачів, крім щоденних молитов, читання Святого Письма та недільної Літургії, єднатися з нашим Спасителем у цій “Ісусовій Молитві”, щоб відчути цей духовно–молитовний ритм життя. Щоб ця молитва стала для нас “другим диханням” і оживляла Божим Духом наше ціле єство. Кожну вільну хвилину нашого життя варто використати на цей живий зв’язок з Богом, який є для нас усіх джерелом духовної сили та натхнення, миру і радості, життєдайної енергії і здоров’я, мудрості та повноти життя. Амінь.